![]() |
Пока твоя любовь хранит меня
от ненароком залетевшей стужи, при свете звезд и солнечного дня ты мне необходим... Безумно нужен. Пока твоя любовь хранит меня. Пока твоя любовь живет во мне дыханьем снов и теплого рассвета, я обещаю призрачной луне не нарушать священного обета. Пока твоя любовь живет во мне. Пока твоя любовь зовет меня в безумство, не придуманное нами, пока пылает с яростью огня - на мир смотрю счастливыми глазами. Пока твоя любовь зовет меня... |
Порой бывает грустно и тревожно,
И кажется, что Всё уж безнадежно, Но знаю Я, что переменчив Ветер, Он Тучи разгоняет на Рассвете. Не может быть всё серым, однобоким, И Мир вокруг не может быть жестоким. Наступит Миг и, наконец, Пробьется Сквозь гущу Туч Улыбчивое Солнце. И Засияет Небо Бирюзою, Глаза Прочистит Светлою Слезою, И Птичий Гомон Душу Растревожит, НАДЕЖДА не ушла, Она Поможет... И Позовет себе в Подмогу ВЕРУ, Вдвоем Они Сильнее, это верно. Но есть у Них еще одна Подружка, Веселая, Счастливая, в Веснушках, Своим присутствием Волнующая кровь... Да-да, Вы поняли... Ее зовут ЛЮБОВЬ! |
Знакомо ли вам чувство, что хочется уйти?
Мосты, не каясь, сжечь, легко захлопнуть двери. Всё – с чистого листа, всё – с нового пути, Когда уже нет сил – ни знать, ни ждать, ни верить. Закрыться, убежать и обо всём забыть. Не видеть тупиков, не маяться по кругу, Найти свой новый мир, решившись разрубить Запутанность всех слов, кидаемых друг другу. Всё – с чистого листа, всё – с нового пути, Не верить и не ждать, не знать, не обжигаться… Знакомо ли вам чувство, что хочется уйти? Но почему-то кажется, что хочется остаться… |
ПИСЬМО
Как живу? - Отлично, право, Мой предавший черный рыцарь. Те же самые забавы. Иногда другие лица, Иногда другие руки - так, поверьте, интересней... Птицы не грустят в разлуке, Продолжают дальше песни, - Не оканчивать полёты Им предписано свободой (Это лишние заботы - опасаться непогоды). Так что я живу отлично: В деле - каждую минуту... Только, правда, жизни личной Неохота почему-то... |
Ми йшли з тобою,сміючись,
Ми йшли,тримаючись за руки. Була прекрасна літня ніч І теплі були твої руки. Ми говорили про майбутнє, Ми щось на завтра планували, А ніч стояла незабутня... Ми йшли з тобою,розмовляли. Зорі освітили нам дорогу, Засміявся місяць з неба... Ти казав,що не любиш нікого . Нащо збрехав,не треба. Ти казав,я тобі підходжу, Ти казав,я в твоєму стилі. Я брехні терпіти не можу, Я простити тобі не в силі, Але і не можу забути Того вечора і ночі. Скажи,що мені зробити, Щоб забути твої очі. |
ЯК ВАЖКО ЗАРАЗ НА ДУШІ,
БО МИ НЕ РАЗОМ... Я ГІРКО ПЛАЧУ В ТИШИНІ, ТЕБЕ Я НЕ ПОБАЧУ. БЕЗ ТЕБЕ,МИЛИЙ,Я СКУЧАЮ, Й З НАДІЄЮ ТЕБЕ ЧЕКАЮ. НЕ ХОЧУ ,ЩОБ ЗАЗНАВ ТИ МУКИ, ЯКІ ЗАЗНАЛА І ВІДЧУЛА Я. МОЖЛИВО Я ЗАНАДТО ТЕБЕ ЛЮБИЛА, МОЖЛИВО ПРОСТО НЕРВУВАЛА…. НЕ ЗНАЮ… ЦЕ ТОБІ ВІДОМО. ВЕЛИКУ Ж ПОМИЛКУ ЗРОБИВ, ЩО ТИ МЕНЕ САМУ ЛИШИВ. ТИ ЩЕ ПРО ЦЕ ВСЕ ПОЖАЛІЄШ, АЛЕ ПІЗНІШЕ ЗРОЗУМІЄШ… ТАКЕ КОХАННЯ БУВАЕ РАЗ... ТЕБЕ НIХТО ТАК БIЛЬШЕ КОХАТИ НЕ БУДЕ... ЯК Я КОХАЮ ТЕБЕ!!! |
Мені здається, що моя душа
Комусь потрібна неодмінно в цьому світі. Для когось небайдуже все моє життя І комусь хочеться заради мене жити! Комусь подобається блиск моїх очей, Сяйво волосся восени на сонці. Хтось хоче в кожну з зоряних ночей Зігріти мене на своїй долонці. Я відчуваю - посмішка моя Комусь дбайливо зігріває душу. Й того, кому так посміхаюсь я Оберігати від негоди мушу. А так приємно жити й дарувати Комусь цікаві спогади життя. І так приємно дихати і знати, Що так безцінно те, що роблю я! |
Я закохалась, так я закохалась.
Навіщо ти ввійшов в моє життя? Моя душа із забуття прорвалась і сповнилась надій без каяття. І що робити я тепер не знаю, І непомітно. як у сні, живу. Я знаю лиш напевно, що кохаю Заради тебе я усе зроблю. Моя любов - то є велика сила. Кохання - мука, щастя - штука зла. Хоча вона подарувала крила, Але змією в душу заповзла |
Мы живём в виртуале,
Но здесь любим, ревнуем, Да и дружим – реально, И прощаясь – «целуем». Не надеясь на встречи, Каждый день ждём сеанса… И опять тает вечер В мерном клавишном вальсе… Ах, этот «вирт» Так интригою мАнит, Как любовный магнит В настоящем романе… Ах, этот флирт В виртуальном эфире, Словно соединит Нас одних в целом мире… Мы играем, как дети, А в висках – седина, За словами в «инете» Вылетают слова… Фразы нежностью кружат, Заплетаются в флирт, И мы любим и дружим, Для чего ж ещё «вирт»? |
О, Женщина по имени Любовь, летят года твои меняя лики. В крови ты королевской и рабов, в желаньи воина, поэта и портнихи. Суровым взглядом, строгая Судьба, не разлучай счастливых и влюблённых, ведь всех, тобой когда-то окрылённых встречает Вечность. Солнце и Луна пусть осветят в жару и непогоду, стихии склонятся Бессмертию в угоду, когда на том конце вдруг встретит та, Единственная, с именем... Мечта!
|
Текущее время: 15:06. Часовой пояс GMT +3. |
Powered by vBulletin® Version 3.8.6
Copyright ©2000 - 2025, Jelsoft Enterprises Ltd. Перевод: zCarot