Яка печаль ! Як високо в душі.... Заснули всі надіі і тривого. Верба у золотому контуші Стоіть собі край битоі дороги. Вона така зворушливо одна. Ій. як мені. і світло так.і сумно. Небес осінніх рання сивина Бере й на плечі падає бездумно. Така печаль ! Хоч стань і помолись На образ той. що в серці догасає. Холодний вечір відплива в колись. А я стою. Куди мені ? Не знаю...
|