«— Мати божа, царице небесна, — гукала баба в саме небо, —голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святимтвоїм омофором! Як повисмикував він з сирої землі оту морковочку,повисмикуй йому, царице милосердна, і повикручуй йому ручечки йніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики. Цариценебесна, заступнице моя милостива, заступись за мене, за мої молитви,щоб ріс він не вгору, а вниз, і щоб не почув він ні зозулі святої, нібожого грому. Миколаю-угоднику, скорий помочнику, святий Юрію, святийГригорію на білому коні, на білому сідлі, покарайте його своєюдесницею, щоб не їв він тієї морковочки, та бодай його пранці таболячки з’їли, та бодай його шашіль поточила…
*Баба хрестилася в небо з такою пристрастю, аж торохтiла вся од хрестiв.»
* * *О. Довженко «Зачарована Десна»
|